READYTASK

Портал готових презентацій PowerPoint

    Поет i час (громадянська позицiя лiрики Павла Тичини)

    Розділ: Твори / Українська література Дата публікації: 18-02-2016    
    1
    У бурхливе море революцiйних подiй П. Тичина увiйшов справжнiм поетичним шедевром - iсторико-фiлософською поемою "Золотий гомiн", що сповнена пафосом нацiонального вiдродження. Її назва закарбувалась у свiдомiсть України символом волi й пробудження нацiї. Менi вона здається своєрiдною ораторiєю, яка проголошує iдею вiчностi українського народу, його духовної мiцi. У кожному рядку вiдчувається гордiсть автора за свiй народ i його iсторiю; душу сповнює урочистiсть i святковий настрiй, бо українська революцiя 1917 року вселяла вiру, пiднiмала духовнi сили народу, будила його вiд фiзичного i духовного рабства.
    ...Дзвони Лаври i Софiї пливуть над мiстом, як "потужнi рiки", а з глибин вiчностi "падають зерна в душу", - кожен переймається думами про Україну, її давнiм, сучасним i майбутнiм життям. Я неначе бачу П. Тичину серед тих, хто зiбрався на iсторичнiй Софiївськiй площi, щоб виразити свою вiковiчну волю i мрiю про незалежну Українську державу:
    - Виростем! - сказали тополi.
    - Бризнем пiснями! - сказали квiти.
    - Розiллємось! - сказав Днiпро.
    Бо "золотi джерела скресають пiд землю", "Самоцвiти ростуть у глибинах гiр", - перегукується Тичина з народними думами та казками, сповненими вiри у щасливий кiнець:
    I б'ються в їх серця у такт:
    - Iдуть! Iдуть! -
    Дзвенять немов сонця у такт:
    - Iдуть, iдуть!..
    I всi спiвають, як вино,
    - Я - дужий народ,
    Я молодий.
    Вболiвання за долю рiдної землi надихнуло поета на створення циклу "Скорботна мати". Мати Божа, вона ж Україна, i вона ж, можливо, покiйна мати поетова, воскресла силою його уяви. Вона проходить полями країни наодинцi зi своєю скорботою: "Не буть нiколи раю у цiм кривавiм краю". Вона не шукає нi правих, нi винних, їй болить нацiональна руїна, що заподiяна братовбивчою вiйною. Це її словами говорить сповнений вiдчаю поет: "Як страшно!.. людське серце до краю обiднiло". Ще недавно був "золотий гомiн", а тепер: "Поглянула - скрiзь тихо. Буяє дике жито. - За що тебе розп'ято? За що тебе убито?"
    "Хто ж це так iз тебе насмiятися смiв?" - гнiвно i з неприхованим вiдчаєм звертається до України Тичина. Поет справедливо стверджує, що не може бути гуманною та людська спiльнота, яка грунтується на злобi, зневажаннi традицiй роду ("курки спустили в матiр i отця"), на обманi та облудi ("рушимо з ножами у наш край-едем"). I, як логiчне завершення, - кiнцiвка поезiї, де автор говорить про прозрiння народу, який не хоче "ще й на волi у кайданах гнить". Я знову бачу того ж Тичину-патрiота, що й у "Золотому гомонi". У художнiй формi вiн ставить тi гострi питання, якi хвилюють i його, i тисячi його землякiв -українцiв. Вiдповiдi на них Тичина не дає, та всi її знають:
    Ждали ми героя, а встав свинопас, -
    Хто ж так люто кинув на поталу нас?
    Жодного разу автор прямо не називає винуватця соцiального i морального зламу українського життя, та його риторичнi питання сумнiвiв у правильнiй вiдповiдi не викликають:
    Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв?
    Хто у твоє серце нiж загородив?
    За цими рядками простежується громадянська позицiя митця, який - плоть вiд плотi рiдного народу.
    Залишайте свої коментарі
    Намагайтеся викладати свої думки грамотно і лаконічно

    Введіть код:
    оновити, якщо не видно коду



Як часто Ви створюєте презентацію?

Корисна інформація

Шановні користувачі сайту readytask.ho.ua, якщо вам сподобався данний проект, Ви маєте можливість фінансово підтримати данний сайт для подальшого його розвитку.
Надсилайте внески на вказані реквізити:
WMU: U371673198583
WMZ: Z344077943074
WMR: R283795016179
Дякую за підтримку.
По всім питанням: readytask@mail.ru
Календар публікацій

«    Вересень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Copyright © ReadyTask.ho.ua 2014-2017