READYTASK

Портал готових презентацій PowerPoint

    Зустрiч iз кобзарем

    Розділ: Твори / Українська мова Дата публікації: 20-03-2016    
    0
    Iз чим асоцiюється у вас слово "кобзар"? Я не погрiшу, коли спробую вiдгадати. Це щось таке з давнини, коли ще жив Шевченко, або коли ще козацька вольниця гуляла Запорiжжям. Чи зображення на картинi слiпого дiдуся з кобзою в руках, а поруч з ним - хлопчик-поводир? Про кобзарське мистецтво чули у школi всi, дехто навiть може згадати прiзвища найвiдомiших кобзарiв, наприклад Остапа Вересая чи Федора Кушнерика. А запитати в учнiв, чи знають вони когось iз кобзарiв Харкiвщини, то я не впевнений, що можна вiд них почути прiзвище хоча б одного з них. У кращому випадку згадають Гната Хоткевича, який багато зробив для розвитку кобзарського мистецтва.
    ...Пригадується випадок, який стався тодi, коли я був ще маленьким хлопчиком. Ми з мамою гуляли в саду Шевченка i побачили натовп людей бiля лавки на центральнiй алеї. Люди оточили якогось чоловiка i мовчки слухали. Ми пiдiйшли ближче, я протиснувся вперед i побачив чоловiка зовсiм незрячого, який грав на бандурi й тихим голосом спiвав сумну пiсню. Змiст цiєї пiснi я й досi пам'ятаю: у нiй розповiдається про те, як померла мама у дiвчинки, i вона дуже тужила за своєю ненькою, часто ходила на могилу i жалiлася своїй мамi на своє сирiтське життя, бо мачуха кривдила дiвчинку i зовсiм не любила. Та одного разу мачусi з'явилася у снi померла i стала дорiкати та розповiдати, як гiрко їй було лишати свою донечку, бо вона знала, що мачуха i не приголубить, i не пожалiє чужу дитину. Цей сон так вразив жiнку, що наступного дня, коли дiвчинка знову пiшла на могилу своєї мами, вона з нетерпiнням чекала повернення дiвчинки. А коли та повернула ся, то мачуха подала їй чистеньку сорочку, приголубила, поцiлувала i назвала своєю донечкою.
    Люди слухали цю пiсню i в багатьох з'являлися на очах сльози. Ми довго стояли з мамою i слухали iншi пiснi. Тодi я вперше почув слово "кобзар". Ми познайомилися з цим чоловiком. Його звали Анатолiй Захарович Парфененко, вiн нам розповiдав багато про своє життя, а воно складалося важко, часом трагiчно. Пана Анатолiя я запам'ятав на все життя. Це був невисокий чоловiк худорлявої статури з тихим i приємним голосом.
    I ось коли ми знайомилися у школi з кобзарським мистецтвом, мене вразило, що вчителька жодного слова не сказала про нашого слобожанського кобзаря. То я запитую у вас i в себе: чому наше навчання у школi так вiдiрване вiд життя? Чому лише книжка - це єдине джерело знань? А iсторичнi факти тiльки тодi стають такими, якщо десь у пiдручнику надрукованi? Але ж крiм пiдручникiв вони вiдбуваються поруч з нами, але цього немає в домашньому завданнi, i ми проходимо мимо. А може, сама iсторiя мимо нас проходить? Але бiльше мене вражає наша байдужiсть. Чому ми не шануємо таких людей? Я впевнений, якби в школу надiйшла вказiвка вшанувати нашого кобзаря (маю сумний здогад, що вiн був останнiм кобзарем Слобожанщини), то негайно все було б зроблено: листiвка пiдписана, квiти купленi, слова заготовленi для пошанування (може, й вiршами). А раз вказiвки нема, то..."
    ...А через деякий час нам сказали, що Анатолiй Захарович помер, бо дуже тяжко хворiв останнiй рiк. Помер тихо й непомiтно для харкiв'ян. А менi хотiлося закричати на весь майдан, на весь Харкiв: "Люди, ви втратили останнього кобзаря! Зупинiться i вшануйте його добрим словом!" Але не закричав i нiчого не сказав, бо подивився довкола, а мимо поспiшали якiсь веселi компанiї з реготом, галасом. Мама мене заспокоїла: Сину, не гнiвайся на них, вони просто ще не знають, що помер останнiй кобзар Слобожанщини. А якби знали, то..."
    Пiд час останньої нашої зустрiчi пан Анатолiй сказав: "Кобзарi спiвають душею, тому їх чують, а не просто слухають". А чи буде ще кого слухати й чути нам? Чи не розучимося ми цього робити пiд впливом модернової сучасної культури? Я не заперечую її, але не можна не шанувати те, з чого виросла ця сучасна музика.
    Залишайте свої коментарі
    Намагайтеся викладати свої думки грамотно і лаконічно

    Введіть код:
    оновити, якщо не видно коду



Як часто Ви створюєте презентацію?

Корисна інформація

Шановні користувачі сайту readytask.ho.ua, якщо вам сподобався данний проект, Ви маєте можливість фінансово підтримати данний сайт для подальшого його розвитку.
Надсилайте внески на вказані реквізити:
WMU: U371673198583
WMZ: Z344077943074
WMR: R283795016179
Дякую за підтримку.
По всім питанням: readytask@mail.ru
Календар публікацій

«    Травень 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
Copyright © ReadyTask.ho.ua 2014-2017